Діана ЩЕРБИНА
керівниця представництва ВАП в Одеській області

Перевірка на зраду – один із найпопулярніших запитів серед замовників поліграфологічних досліджень. І вже під час консультації постає низка питань, основним серед яких є таке: а що ж таке зрада? Здавалось би, все просто, що може бути незрозумілим в цьому слові. Однак чи так це насправді? Проводячи психологічні дослідження із використанням поліграфа, я впевнилась, що зрада – це дуже неоднозначне поняття і для кожного воно своє.

Для більшості чоловіків зрада – це сексуальні стосунки їхньої жінки, при чому не обов’язково дружини, це може бути навіть коханка, з іншим чоловіком. Цікаво, що часто для них важливим є питання кількості статевих партнерів, навіть якщо вони були до стосунків із ним. І тут виходить, що якщо дівчина обманювала свого партнера про кількість сексуальних звʼязків у минулому, для нього це також є зрадою.

Жінки ж рідко цікавляться сексуальним минулим своїх партнерів, а більше акцентують увагу на теперішньому, для них зрада нерідко включає в себе не тільки сексуальні стосунки, але й флірт із іншою, переписки в соцмережах, лайки під постами чи зображеннями, іноді – навіть сексуальні фантазії.

Саме з огляду на зазначене вище перед тим як іти на психологічне дослідження із використання поліграфа із метою перевірки на зраду замовнику слід чітко розуміти, що саме він хоче встановити: наявність сексуальних відносин, факт поцілунків, походів на побачення, приховування листування, інше?

А ще варто обговорити свої підозри з партнером, адже дуже часто люди намагаються «прочитати» чужі думки і трактувати чужі дії крізь призму своєї реальності та свого світогляду. Як наслідок замовник дослідження вже накрутив себе до «стану Отелло», тоді як його партнер взагалі не думав/не думала про це, як про зраду, коли вчиняв/вчиняла ту чи іншу дію.

Ревнощі – не маркер кохання, підозра – не підтвердження факту зради, а тим паче «я відчуваю, що щось не так» – не є доказом провини. Іноді безпідставні ревнощі можуть знищити стосунки швидше за будь-яку зраду. Відчуття, життєвий досвід однієї людини не є відображенням дій іншої. Підозра інколи може бути просто невірною інтерпретацією чужих вчинків, відчуттів або навіть наслідком банальних пліток, які поширюють заздрісники.

Дуже частим запитом на подібних дослідженнях є щось на кшталт: «а перевірте чи кохає він/вона мене», «а який тип симпатії вона/він відчуває до тої особи». Але поліграф не може виміряти почуття, а тим паче їх силу. Крім того, такі поняття як кохання, ненависть, довіра і сама зрада є образними, кожен трактує їх по-своєму, виміряти їх будь-яким приладом неможливо. Саме тому при психологічному дослідженні із застосуванням поліграфа ми перевіряємо виключно фактичні дії.

Також варто наголосити на тому, що перед дослідженням замовник чітко повинен окреслити часові відрізки, в межах яких перевіряються події. Адже, можливо були якісь факти зради багато років тому і їх не потрібно перевіряти, або навпаки цікавлять обставини за все життя. Це дозволить респонденту не плутатися в подіях, які вже відомі замовнику і не потребують підтвердження з боку спеціаліста.

Отже, за допомогою поліграфа можна встановити, чи вчиняла особа певні дії, наприклад: мала секс на стороні, цілувала іншу особу, торкалася інтимних частин тіла, оголювалась, ставила лайки в соцмережі, мала хтиві переписки, фліртувала тощо за визначений замовником період – наприклад за останні 2 роки, або під час перебування за кордоном, за час шлюбу тощо.

Тема зради завжди чутлива і завжди буде викликати у респондента хвилювання, адже вона стосується інтимних питань особистого життя, яке далеко не всі згодні відкрити сторонній особі. Добровільна згода на проходження такого дослідження є обов’язковою. Саме добровільна, а не здобута психологічним насиллям, тиском з боку замовника.

Поліграф – це інструмент, який допомагає відновити довіру, а не пристрій для катування. Нерідко замовник змушує респондента пройти тестування тоді, коли для респондента сам факт підозри сам по собі вже є принизливим і викликає сильну емоційну напругу, неприйняття, що може позначитися на достовірності результатів. Вести свого партнера на поліграф варто тільки тоді, коли він дійсно на це згоден, а не тому що замовник його шантажує, використовує фінансову залежність, чинить тиск тощо.

Дуже часто замовник ще до дослідження накручує себе до такого ступеня, що навіть висновку поліграфолога, а іноді і декільком висновкам про непричетність партнера не вірить, адже для себе він вже все вирішив ще до тестування. У такому випадку варто обрати інший спосіб для розвʼязання конфлікту в парі, тому що такий замовник все одно не буде довіряти ані своєму партнеру, ані поліграфологам і стане чіплятися до будь-яких дрібниць.

А взагалі, була зрада чи є тільки підозра на зраду – це завжди подія, яка є маркером того, що відносини у парі перебувають у кризі, що стара система вже не працює і щось треба змінювати. Дослідження на поліграфі не змінить ці відносини, воно може тільки підтвердити чи спростувати певні факти, а от що з цим робити – вирішувати виключно самій парі. Поліграфолог не приймає рішення стосовно їхніх подальших стосунків і точно не несе відповідальність за те, як вони будуть розвиватися у майбутньому.
Перед тим як йти на поліграф, варто дуже чітко для себе зрозуміти, що ви будете робити з правдою, яку почуєте: будь то причетність чи непричетність партнера. І якщо ви не готові почути цю правду, не готові вирішувати подальшу долю стосунків, то повинні усвідомити, що поліграф жодним чином не допоможе це зробити.