Автор: член ВАП Червоненко Антон, випускник курсів поліграфологів ВАП 2023 р.

Застосування поліграфа в Німеччині регулярно викликає дискусії у професійному середовищі юристів та криміналістів. Німецька правова система сформувала досить стримане ставлення до поліграфології.

Правовий статус поліграфології у Німеччині

Важливо зазначити, що німецьке законодавство не містить прямої заборони використання поліграфа як технічного засобу. Водночас вирішальним є питання процесуальної допустимості результатів поліграфологічного дослідження.

Ключову роль у формуванні сучасного підходу відіграли рішення Федерального суду Німеччини (Bundesgerichtshof), зокрема рішення 1998 року, в якому було зроблено висновок, що «результати поліграфологічного дослідження не можуть використовуватися як доказ у кримінальному процесі».

Суд виходив із двох основних аргументів:

1. Відсутність достатнього наукового консенсусу щодо надійності методики.

2. Неможливість гарантувати, що фізіологічні реакції досліджуваної особи безпосередньо відображають факт правдивості або неправдивості відповіді.

У результаті поліграфологічні дослідження були віднесені до категорії методів, які не відповідають стандартам доказовості, прийнятим у німецькому кримінальному судочинстві.

Ставлення правоохоронних органів Німеччини до поліграфа

З огляду на позицію судів, правоохоронні органи Німеччини практично не застосовують поліграф у рамках кримінальних розслідувань. Навіть у випадках, коли особа добровільно висловлює готовність пройти поліграфологічне тестування, такі ініціативи, як правило, не отримують підтримки з боку слідчих органів.

У професійному середовищі відомі випадки, коли іноземні правоохоронні органи (України, зокрема) пропонували провести поліграфологічні дослідження свідків, які перебували на території Німеччини, за їхньою добровільною згодою. Однак німецькі правоохоронці відмовляли їм у цьому, посилаючись на відсутність правових підстав для такого роду перевірок.

Скептичне ставлення до поліграфа в Німеччині пояснюється кількома факторами.

По-перше, німецька правова система традиційно приділяє особливу увагу захисту особистої свободи та гідності людини. Будь-які методи, що можуть бути інтерпретовані як психологічний тиск під час допиту або перевірки показів, розглядаються з великою обережністю.

По-друге, у німецькому кримінальному процесі діє принцип вільної оцінки доказів судом (freie Beweiswürdigung), однак допустимість доказів значною мірою залежить від їх наукової обґрунтованості. Значна частина німецьких криміналістів і психологів вважає, що методи поліграфічного дослідження не досягли необхідного рівня обґрунтованості для використання у судовому доказуванні.

По-третє, історичний досвід Німеччини після Другої світової війни сформував дуже обережне ставлення до будь-яких інструментів, пов’язаних із контролем психічних або фізіологічних реакцій людини.

Допустимі напрями використання поліграфа у Німеччині

Попри обмеження у кримінальному судочинстві, поліграф практично може застосовуватися у поза процесуальній сфері, наприклад:
– у приватних розслідуваннях;
– у наукових дослідженнях;
– у консультаційній діяльності.

Проте навіть у цих випадках використання поліграфа в Німеччині є вкрай обмеженим і не є поширеним.

Порівняння з українською практикою

Ситуація в Німеччині суттєво відрізняється від практики України, де поліграф активно використовується як інструмент для проведеня кадрового скринінгу, службових перевірок, допоміжного інструменту під час кримінальних розслідувань, при виконанні судових експертиз.

Загалом, Німеччина займає одну з найбільш консервативних позицій у Європі щодо поліграфології.

Висновок: Таким чином, поліграф у Німеччині не є формально забороненим технічним засобом, однак його практично не використовують у кримінальному процесі, в основному через позицію судів, яка зводиться до недопустимості використання результатів такого дослідження як доказу.

Навіть у випадку добровільної згоди досліджуваної особи проведення поліграфологічного тестування, як правило, не отримує підтримки з боку правоохоронних органів, які посилаються на добре відому «відсутність правових пістав».

Це робить Німеччину однією з європейських країн із найбільш обмеженим застосуванням поліграфології.

Кейс із практики: коли сумніви сильніші за довіру

У січні 2026 року до мене на тестування приїхав незвичний респондент – корінний німець, чинний співробітник поліції із десятками років вислуги. Він спеціально прибув до мого офісу в Гамбурзі, щоб пройти перевірку на поліграфі.

Перед початком процедури респондент підписав договір про надання послуги та уважно ознайомився і  підписав добровільну згоду на участь у дослідженні.

Причиною звернення стала непроста ситуація в сім’ї. За словами респондента, його стосунки з дружиною останнім часом стали напруженими. Дружина, уродженка однієї із африканських країн, почала відчувати серйозну недовіру до чоловіка. Недовіра поступово переросла у постійні підозри та конфлікти. Щоб розставити всі крапки над «і» та зняти напругу в сім’ї він вирішив пройти незалежну перевірку.

Незважаючи на свій багаторічний досвід роботи в поліції, респондент помітно хвилювався. Це проявлялося в характерних фізіологічних ознаках: спітнілі долоні, чоло, підвищене напруження на початку процедури. Подібна реакція цілком типова – навіть люди, добре знайомі з правоохоронною системою, опиняючись по інший бік відчувають виразну емоційну напругу.

Після проведення тестування та подальшого аналізу поліграм стало очевидним: комплексу значущих реакцій, які б свідчили про причетність респондента до обговорюваних подій – не виявлено.

По завершенню процедури я поставив йому запитання:

– Чому ви вирішили приїхати саме до мене, та ще й з іншого міста?

Він усміхнувся і відповів досить просто:

– Я чув про професіоналізм українських поліграфологів. У вас сильна школа і серйозна підготовка. У вас поліграф успішно використовують при розкритті злочинів.

А потім, після невеликої паузи, додав із легкою іронією:

– І, чесно кажучи… дружина дуже наполягала.

Іноді за серйозними перевірками стоять не кримінальні історії, а звичайні людські стосунки, де головним стає не пошук причетного, а відновлення довіри.

Більше по цій темі можна дізнатися за посиланням – https://www.lietest.online/