Автор: Лілія Іванова, поліграфолог, член ВАП

Відбір і правильна розстановка надійного персоналу мінімізує ризики шахрайства, витоку інформації та внутрішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності. Впродовж останнього десятиріччя інвестори та власники бізнесу дедалі частіше звертаються до поліграфологічних досліджень як способу забезпечення кадрової безпеки.

Водночас зараз формування суспільної думки про поліграфологію значною мірою перебуває під впливом медіа. Дедалі частіше з’являються розважальні програми, у яких поліграфологія подається у спрощеному або сенсаційному вигляді. Подібна подача формує у глядачів викривлене уявлення про можливості, суть і призначення нашої професії. Телевізійний формат передбачає драматизацію, швидкість і видовищність, формування у глядача уявлення про поліграф як про прилад, що миттєво визначає брехню, тоді як насправді він є лише інструментом для психологічної діагностики та виявлення прихованої інформації.

Примітивізація поліграфології, спрощений підхід до вирішення професійних завдань, часто має наслідком вульгаризацію дослідження, коли проводиться «тест» замість тестування – повноцінного процесу, що включає низку обов’язкових етапів від ґрунтовного вивчення обставин події, підготовки опитувальника до написання висновку. Означені негативні процеси часто пов’язані із приходом у професію людей, які долучилися до неї на хвилі популярності під гаслами: «Бути поліграфологами фінансово вигідно!», «Ми не говоримо замовникам «ні!».

Критичному нерозумінню змісту та призначенню професії поліграфолог однозначно сприяє проходження первинного навчання у заочній формі. Бажаючі «легко змінити своє життя» та «почати багато заробляти» без відриву «від роботи, кухні, дому», зазвичай навіть не доходять до рівня усвідомлення, що опанування професією не зводиться до навчання роботи із програмним забезпеченням поліграфа, що поліграф – не «доїльний апарат» реакцій. Для таких людей є нормою проводити щодня від 6 до 8 і більше «тестів» у день, адже вони заробляють на кількості (отримують виплати від виробітку), а не завдяки якості. Стаханівські темпи їхньої роботи мають наслідком створення прямої загрози кадровій безпеці бізнесу замовника, що в умовах війни проявляється не тільки у промисловому шпіонажі зі сторони пропущених «інсайдерів» ПОСИЛАННЯ, але й у вигляді реальних «прильотів» на засекречене виробництво.
У ситуації, що склалася, замовники поліграфологічних досліджень, з однієї сторони, бачать на телевізійних екранах швидке вирішення за допомогою поліграфа складних питань, з іншої – отримують когнітивний дисонанс від того, що поліграф чомусь не приносить користі їхньому бізнесу.

Тривалість усвідомлення того, що щось відбувається не так, сильно залежить від низки факторів:

– наскільки власник залучений у процес бізнесу;
– наскільки особистісно зрілими, відповідальними та моральними є ті його співробітники, у чиї обов’язки входить контроль і аналіз роботи залучених поліграфологів;
– чи є змова між HR-ом, рекрутерами компанії і залученими поліграфологами.

І тут питання навіть не у злощасному «відкаті», який, вочевидь, інколи, таки має місце. Зазвичай оплата кадрового апарату компанії у значній мірі залежить від преміальної складової, яка прив’язана до заповнюваності вакансій. В умовах, коли на перше місце виходять гроші, безпекова складова поліграфа в очах частини HR-ів і рекрутерів неминуче нівелюється, а «проведення поліграфа» за 40 хвилин із наступним наданням формального одноманітного повторюваного висновку стає нормою. У програші залишаються інвестори, власники бізнесу.

Професійне поліграфологічне дослідження базується на стандартизованих методиках, ретельній підготовці та комплексному аналізі отриманих даних, а його якість напряму залежить від фахового рівня поліграфолога, наявних у нього знань, вмінь і навичок.

У власній практиці роботи за кордоном неодноразово доводилося стикатися із ситуаціями, коли співробітники компаній проходили поліграфні перевірки після внутрішніх інцидентів і за їх результатами отримували звинувачення у причетності до крадіжок або витоку конфіденційної інформації, чого, насправді, не робили. Повторні поліграфологічні дослідження дозволяли отримати інші результати та запобігти необґрунтованим, несправедливим кадровим рішенням.

Йдеться, зокрема, про ситуації, коли під час першого тестування могли бути недостатньо враховані:
– психічний стан респондента на момент дослідження;
– рівень емоційної напруги та виснаження респондента;
– стигматизація характеру;
– національні та культурні відмінності;
– нетипові індивідуальні фізіологічні реакції.
Частина проблем була пов’язана із:
– від початку неточною постановкою завдання від замовника;
– написанням тестів на підставі викривленої вихідної інформації про подію;
– згодою спеціаліста проводити дослідження в умовах дефіциту інформації, необхідної для написання тестів;
– винесення замовником надміру великої кількості питань на вирішення поліграфолога та нездатність останнього відмовити йому у цьому.

У низці випадків проведення повторних досліджень дозволяло уникнути серйозних помилок, які могли призвести до втрати роботи, негативних наслідків для репутації помилково звинувачених співробітників.

З огляду на викладене, вбачається, що на сьогодні одним із ключових завдань професійної спільноти є популяризація дотримання професійного стандарту та етичних принципів діяльності поліграфолога – того, що відрізняє професійну діяльність від медійного образу, який, у тому числі, створений недоброчесними доморощеними «маркетологами від поліграфа».