Тільки думала, про що ж дати статтю на сайт? Аж тут дві музи не забарилися:
Дякую вам, головні психологи МВС, за піар! Не зупиняйтеся! Як казав Михайло Поплавський – говоріть про мене що хочете, лиш прізвище моє вірно називайте: Морозова Тетяна Романівна.
Є вже своєрідна закономірність у нашій «взаємодії» з НАПУ: вони піднімають у своєму ляльковому театрі софіти, включають камери і знімають виставу за одним і тим же сценарієм – «Яка ж та Морозова не така!». Міняються ляльки, але пальці, що приводять у дію тих ляльок, одній й ті ж, незмінні. І виступають актори з того лялькового театру також, незмінно, у парі. Я даю відповідь самостійно, а вони діють виключно групами, що характерно.
І щораз після чергової вистави без софітів і зайвого пафосу ляльководи отримують коротку чітку обґрунтовану відповідь – та ви, панове, знову перетворили свою лялькову виставу у бій з тінню. Або у битву нанайських хлопчиків ПОСИЛАННЯ
Ну що ж, не будемо зраджувати традиції:
Це офіційний акт впровадження від січня 2005, долучений до результатів НДР, яким комісія із посадових осіб МВС підтверджує, що результати наукової роботи кандидата психологічних наук, капітана міліції Морозової Т.Р. щодо впровадження методу психофізіологічних досліджень із використанням поліграфа у діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України використані при розробці Інструкції щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі із персоналом та впроваджені у діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України.
Серед підписантів чинний міністр МВС, генерал поліції 1-го рангу Ігор Клименко (у січні 2005 він був майором міліції). Акт впровадження затверджено начальником Центру практичної психології МВС України полковником міліції Бондарчуком Миколою Тимофійовичем (тодішній керівник цих двох головних психологів). Резолюцію у лівому верхньому куті щодо реєстрації документу наклав начальник НДІ проблем боротьби зі злочинністю полковник міліції Ігор Віталійович Опришко.
У всіх своїх працях я зазначаю, що поліграфологія в МВС запроваджувалася із 1998. І при цьому завжди вказую, що я закінчила курси поліграфологів у 2003. То про яке присвоєння мною чужих заслуг можна говорити? Брехати – так. Говорити – ні.
На цьому можна було і закінчити. Але це було б несправедливо по відношенню до зусиль, які приклали двоє чергових руйнівників ними ж створених міфів разом із їхніми сценаристом і режисером.
По-перше, до чого цей праведний гнів майже «обманутих вкладників», чий внесок в українську поліграфологію, буцімто, не оцінений належним чином? Пишіть підручники, монографії, наукові статті, висвітлюйте, закарбовуйте свій внесок. Ніхто ж вас за руки не тримає. Тільки писати ж, вочевидь, нічого. Лише помахати руками на відео, назва якого не відповідає змісту викладеного матеріалу.
По-друге, факти річ вперта: Юрій Ірхін закінчив курси поліграфологів у 2018. А про поліграфологиню Ірину Гурську не чути і по нині. Тут одне з двох: пані тестує під глибоким прикриттями або все у неї ще попереду…
По-третє, де були ці «батьки поліграфа в МВС», коли навесні 2004 поліграфологія в ОВС України перебувала під реальною загрозою?
В історії української поліграфології є такий факт: навесні 2004 у Департаменті роботи із персоналом МВС України проводилася велика нарада, на якій планувалося прийняття колективного рішення щодо широкого запровадження в ОВС під виглядом поліграфа одноканального приладу, який мав лише один давач – шкіряної реакції. Все до банального просто: колективне рішення було потрібне, щоб не нести потім особисту кримінальну відповідальність за нецільові витрати бюджетних коштів. Виступ на цій нараді ледь не вартував мені кар’єри в міліції, але змовчати і проголосувати за гальванометр під виглядом поліграфа я не могла. Озираючись назад можу впевнено сказати, що це був один із найскладніших днів у моїй поліграфологічній біографії: будучи старшим лейтенантом міліції і кандидатом наук, я єдина публічно виступила проти цієї нехай і абсурдної, але підтриманої на цій нараді близько 30 начальниками, полковниками та докторами наук ідеї. Міністерське керівництво після мого аргументованого виступу вперше зрозуміло, що їх дурять/підміна очевидна і приховати її не вдасться, а тому бюджетні гроші витрачати на це – недоречно/елементарно небезпечно для них особисто. Врятував мене тоді від гніву міністерських начальників мудрий і досвідчений ректор НАВС Ярослав Юрійович Кондратьєв, який вирішив не поспішати виконувати вказівку про моє звільнення. А невипадкова наявність у назві Інструкції словосполучення «комп’ютерний поліграф» остаточно поламало плани ділкам, адже їхній прилад не підключався до комп’ютера…
На цій історичній нараді з аргументами «проти» не виступали головні психологи Юрій Ірхін і Ірина Гурська. Отак один історичний факт перетворює «тата і маму поліграфології в МВС» у байдужих вітчима та мачуху, здатних задушити немовля у колисці.
У 2006 після того, як я отримала відмову на ініціативу щодо відкриття курсів поліграфологів у НАВС, я звільнилася із міліції та пішла своїм професійним шляхом. Так сталося, що згадана вище Інструкція стала лебединою піснею системних намагань розвинути поліграфологію у міліції. Не дивлячись на значну перевагу у науково-педагогічному складі, досвіді використання поліграфа в оперативному напрямі, курсів поліграфологів у міліції так і не відкрили. Як і не створили власного поліграфа за наявності науково-дослідної установи, у якій розроблялася і значно складніша спеціальна техніка. Мама і тато «поліграфології в МВС», напевно, погано старалися.
То що ж, все таки, лежить в основі їхнього награного відео-обурення? Відповідь напрошується сама – таки сценарій власників лялькового театру НАПУ.
