Доповіді поліграфологів ВАП на панельній дискусії «Сучасний досвід використання поліграфа у сфері національної безпеки та оборони України в умовах воєнних загроз»
ІХ Харківського міжнародного юридичного форуму
Ми вже повідомляли про участь Всеукраїнської асоціації поліграфологів (ВАП) у ІХ Харківському міжнародному юридичному форумі, де цьогоріч вперше була панельна дискусія, присвячена суто поліграфології. ПОСИЛАННЯ
На світлині члени ВАП кандидат юридичних наук, доцент Інна КОЛЕСНІКОВА; модератор панельної дискусії, голова науково-методичної ради ВАП, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Віктор ШЕВЧУК; президент ВАП, доктор психологічних наук Тетяна МОРОЗОВА; кандидат юридичних наук, доцент Ярослав МИШКОВ
Важливою подією для всієї української поліграфологічної спільноти стало укладення п’ятирічного Меморандуму про партнерство і співробітництво між ВАП і Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого. ПОСИЛАННЯ
Сьогодні представляємо вашій увазі доповіді на панельній дискусії Тетяни МОРОЗОВОЇ – президента ВАП, доктора психологічних наук, автора 100 наукових праць у галузі юридичної психології та поліграфології, атестованого судового експерта, поліграфолога із понад 22 річним досвідом роботи ПОСИЛАННЯ НА ЮТУБ
Нижче в новині наведено тези цього виступу Тетяни Морозової.
На світлині президент ВАП Тетяна МОРОЗОВА із доповіддю» «Щодо стандарту професії «Поліграфолог»
та члена ВАП Ксенії БАБИЧ – начальниці відділу психолого-поліграфологічного вивчення працівників органів прокуратури Генеральної інспекції Офісу генерального прокурора Ксенії БАБИЧ ПОСИЛАННЯ НА ЮТУБ
На світлині член ВАП Ксенія БАБИЧ із доповіддю щодо досвіду використання поліграфа в Офісі Генерального прокурора України
Тези виступу Тетяни Морозової на панельній дискусії «Сучасний досвід використання поліграфа у сфері національної безпеки та оборони України в умовах воєнних загроз», що відбувалася у рамках ІХ Харківського міжнародного юридичного форуму.
ЩОДО СТАНДАРТУ ПРОФЕСІЇ «ПОЛІГРАФОЛОГ»
Морозова Т. Р.,
доктор психологічних наук, старший науковий співробітник, атестований судовий експерт, президент Всеукраїнської асоціації поліграфологів
м. Київ
Морозов О. М.,
доктор медичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України,
почесний академік Національної академії педагогічних наук України,
м. Київ
Станом на 2025 рік поліграфологія в Україні представляє із себе досить розвинутий напрям. У порівнянні із іншими європейськими країнами у нас найбільше поліграфологів, у чому легко пересвідчитися завдяки відкритим реєстрам професійних об’єднань. До прикладу, у Всеукраїнській асоціації поліграфологів (ВАП) зараз 360 членів, і ця цифра підтверджена сплаченими щорічними членськими внесками та активною участю поліграфологів у діяльності організації [1]. Навіть в умовах повномасштабної війни на з’їзд ВАП, що відбувся у квітні 2025 р. в Києві, прибули 170 її членів. Співставлення кількості поліграфологів до кількості населення ще до повномасштабного вторгнення показувало, що за цим показником Україна мало чим поступалася найбільш розвинутій у поліграфологічному відношенні країні світу – США.
Україна входить до числа менш ніж десяти країн світу, де виробляють власний поліграф.
Нормативно-правова база української поліграфології, яку традиційно за жодних умов жоден юрист не визнає достатньою, станом на вересень 2025 р. включає вже сім законів. Окрім того є чинними юстовані інструкції, порядки щодо використання поліграфа у різних органах і відомствах. Перша юстована Інструкція щодо застосування комп’ютерних поліграфів була затверджена Наказом МВС України №842 ще 28.07.2004 р.
У нас, як і в Японії та США, є власні стандарти щодо поліграфа – ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови» та щодо проведення судових експертиз ДСТУ 9266:2023 «Судова психологічна експертиза. Використання поліграфа».
В Україні на високому рівні розвинулися дві світові поліграфологічні школи – методики виявлення прихованої інформації, яка є пануючою у Японії, та методики питань порівняння, яка є пануючою у США. Завдяки цьому ми отримали не лише здорову конкуренцію, стимул до самовдосконалення та розвитку, високий рівень відповідальності за результат, але й стали більш непередбачуваними для супротивників: очевидно, що якісно підготуватися до протидії поліграфологам двох шкіл значно складніше, аніж одній.
Поліграфологів готують у низці закладів вищої освіти. Першою розпочала підготовку Національна академія СБУ на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України ще у 2009 р. Опанувати професію можна і на приватних курсах, які діють у співпраці із закладами вищої освіти. До прикладу, із 2016 р. курси підготовки поліграфологів ВАП на постійній основі проводяться на базі Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Саме під ці курси у 2019 р. був виданий перший український підручник з професії «Поліграфологія» [2]. Унікальність цих курсів окрім іншого і в тому, що вони не прив’язані до виробника поліграфа: на них майбутніх поліграфологів навчають працювати як на поліграфах «Рубікон» (Україна), так і на поліграфах «Axciton» (США).
1з 1998 р., що став роком початку активного розвитку української поліграфології, було проведено значну кількість наукових заходів: конференцій, семінарів і круглих столів. Лише ВАП за 11 років діяльності провела вісім Всеукраїнських науково-практичних конференцій поліграфологів, перерви робилися виключно через пандемію та повномасштабне вторгнення.
Загалом сьогодні «не бачити» масштаби розвитку української поліграфології можна лише через елементарне незнання, меркантильний інтерес або меншовартість, відверте негативне ставлення до всього українського, заперечення нашого права на професійну суб’єктність, спираючись на колоніальне мислення.
Разом зі стрімким розвитком, ростом популярності поліграфології неминуче почали проявлятися і негативні тенденції. Зокрема, вульгаризація напряму через телевізійні шоу, у яких за допомогою поліграфа «з’ясовують», хто кого любить і за які матеріальні блага та у якій формі готовий піти на зраду у стосунках тощо. Питання навіть не у репутаційних втратах для методу, який зовсім не потребував популяризації через примітивізацію. Проблема значно глибша: ці шоу створили хибне уявлення про легкість проведення поліграфологічного дослідження та можливість засвоїти роботу на «детекторі брехні» ледь не всіма бажаючими. Трохи реклами від підприємливих ділків на кшталт «навчайтеся у нас на поліграфолога, поліграфолог заробляє багато грошей!», «навчимо професії «поліграфолог» без відриву від дому та основного місця роботи!» – і бажаючі з’явилися. Видачу документів після навчання у ділків забезпечують ті виші, які не нехтують можливістю заробити на, по суті, продажі «франшизи» з надання освітніх послуг людям, які не мають права їх надавати.
У ситуації, що склалася, сподівання на те, що ринок все розставить на свої місця, марне. Навпаки, більш ймовірно, що ринок через орієнтацію на швидкий заробіток поховає поліграфологію, адже суспільство може максималістські перенести негатив, породжений ділками, на весь напрям, і поставити питання про заборону або обмеження використання поліграфа. Історія знає такі випадки.
Із метою запобігання розвитку означених негативних тенденцій логічним вбачається розробка національного професійного стандарту «Поліграфолог». Одразу зазначимо, що ми усвідомлюємо, що жоден стандарт не здатен зупинити нечесних на руку, аморальних вчителів і їхніх учнів, які спочатку бажають освоїти професію у вечорі, після роботи, за відеонарізками, а згодом, будучи просто нездатними усвідомити можливі наслідки своїх дій, готові тестувати всіх і на все. Однак стандарт професії стане ще одним кроком для відмежування від здорової поліграфології тієї частини людей, які прийшли у професію виключно з метою заробити легких грошей, їхньої заслуженої маргіналізації.
Вперше професія «експерт-поліграфолог» була включена у Національний класифікатор професій України ДК 003:2010 у 2010 р. Ця подія була наслідком видачі у 2009 р. Національній академії СБУ ліцензії на підготовку поліграфологів. Підготовлена Академією навчальна програма була розрахована на «експертів-поліграфологів», звідси й назва професії. Після президентських виборів і зміни політичного курсу змінилося погляди і щодо доцільності ґрунтовного розвитку української поліграфології. На момент, коли постало питання, до якого ж розділу Національного класифікатора включати професію, в Академії вже не залишилося людей, які могли дати фахову відповідь на це питання та активно відстоювати інтереси професійної спільноти. Як наслідок професію включили до професійного угруповання «Інженери в галузі електроніки та телекомунікацій»…
Наказом Міністерства економіки України №810-21 від 25.10.2021 р. було скасовано назву професії «експерт-поліграфолог» (код 2144.2, підклас «Професіонали в галузі електроніки та телекомунікацій», професійне угруповання «Інженери в галузі електроніки та телекомунікацій» Розділу 2. «Професіонали») і введено нову назву посади – «Поліграфолог» (код 2490, підклас 2490 «Поліграфолог», професійне угруповання «Професіонали, що не входять в інші класифікаційні угруповання» Розділу 2. «Професіонали»).
Через те, що нова професія «Поліграфолог» була віднесена до професійного угруповання 2490, вона не могла застосовуватися в центральних органах державної влади. Втім це не завадило декому спробувати подати професійній спільноті 25 жовтня 2021 р. як день українського поліграфолога і тим самим, виключно на догоду своїм бажанням, публічно зменшити вік української поліграфології щонайменше на 17 років. Якщо вже прив’язувати професійне свято до дати видачі якогось документу, то логічніше визначити День українського поліграфолога не тоді, коли вийшов наказ Міністерства економіки щодо переносу професії з одного розділу класифікатора у інший, а 28.07.2004 р., коли Наказом МВС України №842 була затверджена перша Інструкція щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ. І статус документу вагоміший – інструкція була юстована, і професія штучно не омолоджена.
У серпні 2024 р. Науково-методичний центр кадрової політики Міністерства оборони України звернувся до Національного агентства кваліфікацій із ініціативою щодо розробки проєкту професійного стандарту «Поліграфолог». До робочої групи, що вже рік працює над стандартом, ввійшли представники практично всіх органів і відомств, у яких використовується поліграф, двох громадських організацій поліграфологів – Всеукраїнської асоціації поліграфологів і Колегії поліграфологів України, а також двох навчальних закладів, які мають досвід підготовки поліграфологів.
У ході аналізу існуючої практики, сучасних проблем і викликів, які стоять перед професією та невід’ємно пов’язані, у тому числі, із російсько-українською війною, робоча група дійшла висновку, що ні про яку інформальну чи неформальну освіту поліграфологів не може бути й мови: освіта поліграфологам повинна надаватися виключно на базі закладу вищої освіти, неперервно у очній формі. Недоцільно також надавати кваліфікацію «Поліграфолог» як розширення до дипломів бакалаврів і магістрів: викладання, що розтягнуте у часі, із розпорошеними по різним семестрам і рокам навчальними годинами не сприяє формуванню готовності до самостійної роботи; незрозуміло, хто із викладачів у такому випадку буде методично супроводжувати молодого спеціаліста на практиці (а без цього у поліграфології не обійтися); сучасні професійні знання методів протидії та контрпротидії поліграфологічному дослідженню стануть відомими надто широкому колу людей, частина із яких отримає їх як опцію до навчання за основною професію, без планів стати поліграфологом.
Висновок: на даному етапі становлення української поліграфології необхідно активно протидіяти спрощенню та вульгаризації напряму, спрямувати розвиток професії в існуючі класичні рамки, в тому числі за допомогою розроблення національного стандарту професії «Поліграфолог».
Література:
1. Головна. (б.д.). Всеукраїнська асоціація поліграфологів. https://vap.ua/
2. Морозова Т. Р. Поліграфологія: підручник: за ред. О. М. Морозова. Харків: «Естет Принт», 2019. 478 с.
