Є такий відомий вислів – у будь-якому розслідуванні головне не вийти на самого себе!
Щоб цього не сталося, потрібно мати здатність до антиципації, тобто бути спроможнім діяти та мислити на випередження, передбачаючи розвиток подій. Здатність до антиципації напряму залежить від рівня інтелекту, який, вочевидь, у групи товаришів із НАПУ в дефіциті. Інакше вони б не почали волати про плагіат там, де його нема, вкравши перед тим чужу працю.
Насамперед розберемо, що ж таке плагіат?
Плагіат – присвоєння чужої праці або ідеї з метою отримання матеріальної чи нематеріальної вигоди.
До плагіату відносять:
– використання чужої праці із зазначенням себе як автора;
– використання/копіювання тексту, цитат чи ідей без зазначення автора;
– надання невірної інформації про дійсне джерело.
Що не є плагіатом?
Плагіатом не є загальновідомі ідеї, визначення, знання та факти, широко розповсюджені базові професійні знання. До прикладу, визначення процесу дихання апріорі не є і не може бути плагіатом у поліграфології по тій простій причині, що ніхто не знає автора формулювання, на якому виросли покоління фізіологів, психофізіологів і поліграфологів.
Класичне призначення нейтральних питань, що використовують у тестах поліграфологічних опитувальників, також є загальновідомими у поліграфології знаннями. Що буде із поліграфологією, якщо кожен новий дослідник почне претендувати на оригінальність і вигадувати своє особисте призначення нейтрального питання? Якими будуть наслідки для результатів поліграфологічних досліджень? Очевидно, що негативними.
Саме тому коли аналізують наукові праці на плагіат обов’язково залучають фахових експертів, які здатні відрізнити загальнонаукові, широко розповсюджені базові професійні знання від оригінальних авторських ідей і результатів досліджень.
Інша справа, якщо ви візьмете чужий текст, викините частину авторів із замість них вставите прізвища своїх партнерів, готових під це підписатися – це вже буде плагіат.
Подібне відбулося із посібником «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа», який потрапивши до рук «великого комбінатора» «голови асоціації поліграфологів» Володимира Ведмідя за якихось 10 років встиг змінити три авторські колективи:
У 2015 р., коли посібник позиціонували як методику ВАП, це були (рис.1):
- Дубровський Олексій Євгенович
- Дроздова Людмила Володимирівна
- Мариняк Андрій Володимирович
- Ведмідь Володимир Анатолійович
- Белінська Інна Анатоліївна
- Окуленко Ігор Миколайович
Рис. 1. Сторінка 4. посібника «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» (методики ВАП) від 2015 р.
У 2019 р. авторами опублікованого навчального посібника стали (рис. 2):
- Дубровський Олексій Євгенович
- Дроздова Людмила Володимирівна
- Ведмідь Володимир Анатолійович
- Ласунова Світлана Володимирівна
Рис. 2. Обкладинка навчального посібника «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» від 2019 р.
Із 2025 р., коли посібник почали позиціонувати як методику НАПУ, це є:
- Дубровський Олексій Євгенович
- Ведмідь Володимир Анатолійович
- Дроздова Людмила Володимирівна
- Іщук Ігор Якович
- Попов Дмитро Дмитрович
Рис. 3. Сторінка 2. посібника «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» (методики НАПУ) від 2025 р.
Звертає на себе увагу, як з кожним новим перелицюванням посібника/навчального посібника «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» Володимир Ведмідь піднімається щораз вище у переліку авторів. В принципі, залишилося ще один крок і дві людини – і у переліку авторів не буде жодного, хто реально писав цю працю…
Дехто з читачів спитає: так може там тексти різні? Аби розвіяти всі сумніви, ми звернулися до Gemini – сучасного мультимодального штучного інтелекту від Google (версія Google AI Pro).
І ось що він нам відповів після аналізу Тексту 1 – посібник «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» від 2015 р. (методики ВАП) і Тексту 2 – посібник «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» від 2025 р. (методики НАПУ):
- Близько 75-80% Тексту 2 є абсолютним дослівним копіпастом Тексту 1.
Приклади дослівного збігу:
Вступ: “У посібнику викладені основні принципи і порядок проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа…” (ідентично в обох текстах).
Термінологія: “Психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа… Поліграф — технічний пристрій, який дозволяє відстежувати динаміку фізіологічних реакцій…” (ідентично).
Обов’язки поліграфолога: Весь розділ 6 скопійовано слово в слово і т. д.
Проміжний висновок 1: тобто таки плагіат.
- Механічний “копіпаст” із автозаміною:
У Тексті 2 використовували функцію масової заміни: “ПФДП” (психофізіологічне
дослідження із застосуванням поліграфа), яке масово використовує в Тексті 1, у Тексті 2 механічно замінили на слово “дослідження”.
Проміжний висновок 2: автозаміна це, ймовірно, і є «авторський» внесок Ігоря Іщука і Дмитра Попова.
- Стилістичний аналіз
Чи написані тексти однією людиною (групою)? Так, безсумнівно.
Стиль обох документів – від 2015 р і 2025 р. абсолютно ідентичний.
- Оформлення цитування та списку літератури
В обох текстах цитування та список літератури оформлені неправильно.
Аналіз Тексту 1:
– внутрішньотекстові посилання відсутні;
– Список літератури (Розділ 28) оформлений хаотично, взагалі без номерів сторінок.
Аналіз тексту 2:
Внутрішньотекстові посилання ВІДСУТНІ. Список літератури ВІДСУТНІЙ.
Проміжний висновок 3: причина, швидше за все, у тому, що після 2022 р. цитувати авторів із країни агресора – заборонено. Втім, пам’ятається, Володимир Ведмідь дуже «переживав», що у підручнику «Поліграфологія» список використаних джерел у кінці кожного розділу. Як видно, так могла переживати лише та людина, у чиїй праці взагалі нема списку літератури
ТАБЛИЦЯ: Підсумкові результати
| Критерії оцінки | Результат аналізу |
| Ступінь текстового збігу | Копіпаст |
| Стилістична єдність | Повна. Обидва тексти написані в єдиному інструктивно- бюрократичному стилі групою авторів |
| Оформлення цитування в тексті | Відсутнє. |
| Оформлення списку літератури | У тексті 1 – з грубими порушеннями, у тексті 2 – відсутній взагалі. |
| Загальний висновок | Видали практично те саме, помінявши частину авторів |
Ну і, окрім іншого, колектив авторів посібника «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» (методики НАПУ) від 2025 р. на шостій сторінці «воскресив» міліцію. Майже як Франкенштейн…
Рис. 4. Зі сторінки 6 посібника «Методика проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа» (методики НАПУ) від 2025
