Автор: поліграфолог Марина Суркіс,
випускниця курсів поліграфологів
ВАП восени 2024 року

   Будь-яка робота з людьми тримається на етиці, межах, що гарантують безпеку та повагу до особистості. Для поліграфолога вони критично важливі: недоречне втручання в особисте життя респондента – це червона лінія, переступивши яку поліграфолог не просто б’є по репутації професії, а перетворює науковий інструмент на засіб маніпуляції та допиту. Але пояснити шкоду, яку наносять такі спеціалісти, лише з моральної точки зору буде недостатнім. Потрібно дивитися на проблему глибше, зокрема, з урахуванням того, що в ці моменти відбувається з точністю даних, і, зрештою, що про це каже Закон.

1. «Емоційне зґвалтування» — саме так респондентка описала свій стан після звичайного кадрового скринінгу. І це, на жаль, далеко не поодинока історія з практики. Поліграфолог, ігноруючи мету перевірки, дозволив собі низку запитань, що абсолютно не стосувалися теми дослідження, зокрема: “Чи зраджували ви своєму чоловікові?”, “Чи впевнені ви, що всі ваші діти від нього?”, “Чи мали ви досвід одностатевих стосунків?” та “Чи маєте ви коханця?”. Окрім очевидної аморальності, такі дії спеціаліста можна кваліфікувати як такі, що, вочевидь, породжені проблемами з його особистого життя та досвіду, і, головне, як ознаку глибокої професійної деформації. Це психологічний вуаєризм під прикриттям професії, коли поліграфолог “підглядає” в пам’ять і душу людини, змушуючи її “роздягатися” емоційно, отримуючи від цього специфічне задоволення влади або хворобливої цікавості. Більше того, це є проявом сексизму та дискримінації, оскільки непоодинокі випадки свідчать, що подібні запитання зазвичай ставлять жінкам і роблять це поліграфологи чоловічої статі. І, звісно ж, це свідчить про кричущу професійну некомпетентність — невміння сформулювати тестовий опитувальник без залучення табуйованих тем.
2. Під час передтестової бесіди замість обговорення тематики дослідження поліграфолог коментує зовнішність респондентки, її фігуру, одяг, і називає це “встановленням психологічного контакту”.

Слід наголосити, що запитання на кшталт «Чи часто чоловіки роблять вам компліменти на роботі?» або «Чи використовуєте ви власну привабливість для кар’єрного просування?» є проявом харасменту. Такі висловлювання формують у респондентки стан внутрішнього спротиву, напруження та гострої ворожості, унаслідок чого втрачається необхідна нейтральність, а результати тестування зазнають суттєвого спотворення.

3. Спеціаліст раптом вмикає «мораліста», висловлюючи особисті судження на кшталт: «Як ви могли так вчинити, ви ж матір?», «Нормальні люди так не роблять!», «Так ви ухилянт!», «Який ви воїн, якщо пішли у СЗЧ?». Таке ставлення з боку поліграфолога викликає у респондента психічні стани, що неминуче проявляються у фізіологічних змінах на поліграмах. Ці зміни не пов’язані із запитаннями, які ставить поліграфолог під час дослідження. Як наслідок, спровокувавши непотрібну емоційну напругу та ввівши людину у стан психологічного дискомфорту, спеціаліст зробить невірний висновок за результатами дослідження.

З нейрофізіологічної точки зору питання інтимного характеру є для респондента не стимулом, а сигналом прямої агресії. Коли ми торкаємося табуйованих тем, мозок миттєво активує амигдалу — центр обробки емоцій та страху. Це запускає незворотну ланцюгову реакцію та зміну домінанти рефлексу.

Коли ми працюємо за чіткими правилами та вимогами методики, мозок миттєво «впізнає» значущу деталь проступку, значуще кадрове питання і фокусує на них увагу. Ми бачимо природну фізіологічну реакцію. Проте інтимне питання — подразник такої сили, що миттєво вмикає оборонний рефлекс. Організм мобілізується не для пошуку інформації в пам’яті. Він готується “відбити атаку” або “втекти” від приниження.

В цей момент людину накриває гормональний шторм. Спрацьовує ефект Social Evaluative Threat — загроза соціальній оцінці. Дослідження С. Дікерсона та М. Кемені ще у 2004 році довели: ситуації, що загрожують нашій репутації і викликають сором, провокують найпотужніший викид кортизолу. Цей “гормон стресу” блокує когнітивні функції. Виникає стійкий фон збудження, і на виході ми маємо банальне “зашумлення”. На екрані монітора — хаос. Вегетативна нервова система переходить у гіперактивацію. Реакції на питання різного типу мають однакову амплітуду. Не існує маркерів фізіологічної реакції сорому, праведного гніву, обурення чи приховування інформації. Їх  неможливо відрізнити на поліграмі!

Запитуючи про таємниці інтимне життя, поліграфолог власноруч “сліпить” свій прилад. Класична “Помилка Отелло”: ми бачимо страх і хвилювання, але помилково трактуємо їх як обман. А насправді це просто природна реакція живої людини на вторгнення в її особистий простір.

Втім, якщо не переконує моральна (точніше, аморальна) сторона питання і закони фізіології – є законодавство.  Згідно зі статтею 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускаються. Хоча поліграфологічне дослідження із застосуванням поліграфа проводиться виключно за добровільною письмовою згодою, сам факт згоди не дає спеціалісту карт-бланш на необмежене втручання у найпотаємніші сфери життя. Згода на перевірку професійних якостей та ризикових дій не дорівнює згоді на обговорення інтимного життя. Бекграунд-чек не передбачає психологічне проникнення в інтимне, статеве життя респондента.

Правові наслідки порушення цих принципів можуть виходити далеко за межі дисциплінарної відповідальності самого поліграфолога. Якщо такі запитання не були пов’язані з розслідуванням конкретного злочину (наприклад, зґвалтування) чи встановленням фактів подружньої невірності, а ставилися з цікавості, задля маніпуляції або психологічного тиску, лише тому, що поліграфолог не захотів шукати нейтральні запитання в межах іншої, нетабуйованої тематики, йдеться вже не просто про професійну помилку, а про неправомірне втручання в приватне життя. Судова практика в цьому питанні є достатньо однозначною: відомості, отримані з порушенням прав людини, визнаються недопустимими відповідно до концепції «плодів отруєного дерева» [12]. Висновок експерта, зроблений із порушенням людської гідності, втрачає юридичну переконливість і можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Зрештою, справжній професіоналізм поліграфолога вимірюється не вмінням «витягнути з людини все». Це здатність отримати необхідну інформацію, не перетинаючи червоних ліній. Питання про інтимне життя виправдані виключно у вузькому сегменті специфічних кримінальних чи особистих справ. У всіх інших випадках, чи то кадровий скринінг, чи службове розслідування  – це грубе порушення стандартів професії, яке перетворює науковий метод на інструмент інквізиції. А це б’є по репутації не лише самого спеціаліста, а й усього інституту поліграфології.

Своєрідним підсумком фундаментальних етичних засад нашої роботи можуть бути слова Тетяни Романівни Морозової — талановитої викладачки й наставниці, яка стала авторитетом для більшості з нас: «Не лізьте своїми питаннями у спідню білизну респондента!»; «Поліграфологія не сервісна служба, у ній замовник не може бути завжди правим, бо по іншу сторону також особистість – респондент»; «Гроші треба хотіти, а не любити. Поліграфолог, який любить гроші – небезпечний, бо заради них він здатний на найпідліші вчинки»; «Ніщо не рятує вас і респондента від взаємних необґрунтованих звинувачень так, як відеозапис процедури дослідження».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (статті 28, 32, 62).
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI (стаття 87 “Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини”).
3. Про захист персональних даних: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17
4. Nardone v. United States, 308 U.S. 338 (1939). (Прецедентне рішення Верховного Суду США щодо концепції «плодів отруєного дерева»).

5. Dickerson, S. S., & Kemeny, M. E. (2004). Acute stressors and cortisol responses: A theoretical integration and synthesis of laboratory research. Psychological Bulletin, 130(3), 355–391. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15122924/ (Фундаментальне дослідження про соціальну оцінку як головний стресор).

1. Lupien, S. J., Maheu, F., Tu, M., Fiocco, A., & Schramek, T. E. (2007). The effects of stress and stress hormones on human cognition: Implications for the field of brain and cognition. Brain and Cognition, 65(3), 209-237. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/17723033/ (Про вплив стресу на пам’ять та когнітивні здібності).
2. McEwen, B. S. (2001). Plasticity of the hippocampus: adaptation to chronic stress and allostatic load. Annals of the New York Academy of Sciences, 933, 265–277. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/11708564/ (Про нейрофізіологію стресу).
3. National Research Council. (2003). The Polygraph and Lie Detection. Committee to Review the Scientific Evidence on the Polygraph. Washington, DC: The National Academies Press. (Глава 2: Наукове обґрунтування — про “шум” та емоційні артефакти).
4. Vrij, A. (2008). Detecting Lies and Deceit: Pitfalls and Opportunities. Chichester: John Wiley & Sons..
5. Festinger, L. (1957). A Theory of Cognitive Dissonance. Stanford, CA: Stanford University Press. (Теорія когнітивного дисонансу).
6. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15564358/

12. Концепція ” Термін “плоди отруєного дерева” (Fruit of the Poisonous Tree )вперше з’явився у практиці Верховного Суду США в 1939 році (справа Nardone v. United States). Автор метафори, суддя Фелікс Франкфуртер, заклав у неї просту логіку: якщо джерело отримання інформації (“дерево”) є незаконним (тиск, порушення процедури, втручання у приватність), то й будь-які докази, отримані завдяки цьому (“плоди”), є юридично нікчемними. В Україні цей принцип в ст. 62 Конституції України “Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом” та стаття 87 Кримінального процесуального кодексу України «Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини». Це означає, що зізнання, отримане внаслідок неетичного поліграфологічного дослідження за допомогою комп’ютерного поліграфа,  буде визнано судом недопустимим доказом.